Повіт Стальововольський

Повіт Стальововольський розташований у північній частині Підкарпатського воєвудства, на стику трьох воєвудств: Свєнтокшиського, Любельського та Підкарпатського. Це один із найбільших і промислово розвинутих повітів у всьому воєвудстві. Його площа становить 833 км², населення 107 000 осіб, а його центром є одне з найбільш динамічно функціонуючих міст Підкарпаття – Стальова Воля. Окрім Стальової Волі, до складу повіту входять також ґміни: Боянув, Пишніца, Радомиcль-над-Санем, Заклікув та Залєшани.

Це привабливий для інвесторів район завдяки своїй розвиненій комунікаційній інфраструктурі – автомобільній та залізничній, а також Тарнобжежській Спеціальній Економічній Зоні, яка гарантує підприємцям ресурси у вигляді розвинутих територій, а також дружній та сприятливий клімат для розміщення бізнесу. Промислове виробництво є потужною галуззю завдяки багатьом компаніям, що працюють у металургійній та алюмінієвій промисловості, але також добре розвинута сфера малих та середніх підприємств торгівлі та послуг.

Завдяки своєму географічному розташуванню – у Сандомєрській улоговині та в північній частині розгалужень Вісли та Сяну, Стальововольський повіт рясніє надзвичайно мальовничими місцями та куточками. Його затишні зелені терени особливо порадують лісових туристів – ліси займають аж 45% площі повіту. Територія Стальововольського повіту також є ідеальним місцем для тих, хто любить активний відпочинок: тут можна провести час біля води – охоронювані купальні знаходяться в селах Пишніца та Заклікув, ​​взяти участь у сплавах на каяках, які організовані на річках Ленґ і Букова, покататися на конях в одній із кількох кінних ферм, або, врешті, помилуватися цілим повітом, перетнувши його на велосипеді – завдяки численним велосипедним стежкам та маршрутам.

Найбільшим та найважливішим із цих маршрутів є східний велосипедний шлях «Green Velo», який пролягає аж у 5 воєвудствах: Свєнтокшиському, Підкарпатському, Любельському, Підляському та Вармінсько-Мазурському. Лише в Підкарпатському воєвудстві «Green Velo» має довжину аж 430 км, з яких 35-кілометрова ділянка проходить саме через повіт Стальова Воля і є однією з його найбільших туристичних велорозваг. Стежка веде сюди через ґміни: Пишніца, Радомисль-над-Санем та Залєшани, а її точний курс такий: Клижув – Пишніца – Ястковіце – Мусікув – Жечица Окронґла – Кемпа Жечицка – Воля Жечицка – Жабно – Радомисль над Санем – Сковожин – Залєшани – Кемпє Залєшаньскє .

Іншим великим і дуже цікавим туристичним маршрутом, частина якого знаходиться в повіті Стальова Воля, є Шлях Дерев’яної Архітектури. Через наш повіт пролягає маршрут № IX, де, поміж іншим, знаходиться побудований в 1802 році костел Святого Флоріана, а також одна із найоригінальніших святинь в цілій Польщі – костел Святої Анни, датований 1580 роком. Його неможливо сплутати із жодним іншим польським костелом, завдяки його стінам, які вкриті тисячами надгробних табличок із іменами та прізвищами померлих мешканців Заклікува.

Варто згадати, що по території сучасного Повіту Стальова Воля проходила межа поділу між царською Росією та цісарською Австрією. Хоча ця межа кілька разів змінювався та посувалася, але на початку XIX століття вже закріпилася та проіснувала до відновлення незалежності. Перехід кордону був між селами Ліпа та Домброва Жечицка. Як частина історичної освіти, а також як туристична інсталяція, такий перехід був відтворений в 2012 році.

Повіт Стальововольський кипить життям цілий рік – тут регулярно проводяться численні заходи: спортивні, розважальні, а також заходи на відкритому повітрі. На змагання, поміж іншими, з’їжджаються повітроплавці та власники історичних автомобілів із усієї Польщі. Це також місце, яке щедре на багато цікавих культурних подій, особливо завдяки надзвичайно динамічним інституціям, таким як Стальововольський Міський Будинок Культури та Регіональний музей.

У Повіті Стальова Воля немає місця нудзі!

Стальововольський повіт, як адміністративна одиниця, не має давнього минулого. Зрештою, він й не може його мати, оскільки його центр – Стальова Воля, це місто, будівництво якого почалося в 1937 році, як частина плану будівництва Центрального Промислового Району. Зараз місту понад 80 років, а навколишній теперішній Стальововольський повіт, був утворений у 1999 році.

Проте набагато давнішу історію мають інші місцевості, які зараз є частиною повіту, наприклад розташовані тут ще в XVI столітті на муніципальних правах Радомишль-над-Саном та Заклікув. Приблизно із цього ж періоду походять перші згадки про село Пишніца, яке спочатку було відоме під назвою Воля Пишніцка. Ще старшими є села Пшишув, Жабно і Турбя, відомості про які містяться в історичних джерелах XIII століття.

Протягом століть землі сучасного Стальововольського повіту та люди, які їх населяли, вносили свій внесок в історію Польщі. Не оминули їх події, описані сьогодні в шкільних підручниках. Тут теж відбулися значні соціальні, економічні та політичні зміни, тут також села, ліси та поля стали ареною військових дій.

Так сталося, наприклад, у XVII столітті, під час «шведського потопу», коли до Республіки Польща вторглася армія під проводом Карла Ґустава. Боротьба із загарбниками з півночі точилася на території сучасної Стальової Волі навесні 1656 року під час відступу шведів з Ярослав’я до Сандомєжа. Саме тоді 5-тисячне шведське військо на чолі з Карлом Ґуставом опинилося в розгалуженні річок Вісли та Сяну. Через відсутність мостів воно не могло переправитися, тому окопалася (в селі Мотиче Шляхецкє, в ґміні Залєшани, досі збереглися залишки цього так званого «шведського валу») і відбивала напади польсько-литовських військ. На жаль, воєначальники польсько-литовських військ,а серед них і Павел Сапєга, виявили велику недолугість, дозволивши шведам збудувати міст між Пньовем та Радомислєм, переправитися через Сян і вибратися із пастки.
Запеклі бої в описаному районі точилися також під час Січневого повстання 1863 року. Хоча воно безпосередньо не зачепило усіх земель, які входили до сучасного повіту Стальова Воля (більшість земель належала тоді до австрійської Галичини), а лише тих, що були в російському поділі, тобто Заклікова та прилеглих сіл Ліпа та Здзєховіце. На цьому терені відбулася низка сутичок між повстанцями та царським військом. Бої точилися й на вулицях самого Заклікова. У травні 1863 року загін чисельністю 200 осіб під командуванням одного з найвідоміших повстанців – Марціна «Лелевеля» Борельовскєґо атакував місцеві склади царської прикордонної варти та здобув великий запас припасів. Але Борельовський не єдиний відомий повстанець, який з’явився на цих теренах. Легенда свідчить, що на пагорбі під назвою Радна Ґура, що біля Заклікова, де зустрічалися та радилися повстанці, зупинявся також один із ватажків повстання Ромуальд Трауґутт. Запеклі бої точилися на цьому терені майже протягом усього Січневого повстання. Варто зазначити, що в них брали участь також і жителі довколишніх сіл, які були в тих часах під австрійським поділом. Так було, наприклад, із групою близько 40 радомишлян, які під командуванням Єнджея Пантери та Теодора Цукровскєґо перетнули кордон загарбників і успішно атакували російський гарнізон у Янові Любельському. Через рік, коли повстання вже спадало, лише половина учасників цього походу повернулася до Радомишля. Решта загинули під час боїв з росіянами.
Розділи Польщі наприкінці XVIII століття мали величезний вплив на історію цих земель та їх подальше адміністративне оформлення. Незадовго до першого поділу, територія сучасного Стальововольськєґо повіту ділилася на дві частини: землі, що лежали на розвилці Вісли та Сяну, належали до воєвудства та повіту Сандомєрського, а Радомишль та Заклікув з околицями, що були розташовані за Сяном, входили до складу колишнього Любельського воєвудства та повітової канцелярії. Проте обидві частини у 1772 році розділили однакову долю: в результаті першого поділу Польщі австрійські війська пройшли через них, приєднавши їх до Австрійської імперії як частину новоствореної Галичини. Як незабаром виявилося, частина території, що нас цікавить, лише ненадовго перебувала під контролем Австрії. Йдеться про територію Заклікова та Ліпи, які у 1775 році були знову включені до складу Речі Посполитої. У всякому разі, в результаті політичних та військових дій, ці землі протягом найближчого півстоліття кілька разів змінювали свою приналежність.
І ось у 1795 році, в результаті другого поділу Польщі, до Австрії відійшла територія під назвою Західна Галичина, яка включала, серед інших, власне околиці Заклікува, що таким чином, знову опинилися в безпосередньому контакті із регіоном нижнього Надсяння. Проте ненадовго, адже адміністративно ці землі відокремилися вже через 14 років – у 1809 році. Тоді, внаслідок нових територіальних домовленостей Наполеона та австрійських Габсбургів, поміж іншими, увесь район Заклікова було відокремлено від нижньосяньського та включено до Любельського департаменту Варшавського герцоґства. Пізніше вся територія, включаючи Заклікув, опинилася під російською владою. Кордон, що поділяв землі теперішнього Стальововольського повіту на Галичину і російську окупацію, був тут до 1918 року, тобто до відродження Польщі.

Землі, розташовані на межиріччі Вісли та Сяну, які у складі Галичини потрапили під австрійський поділ, зазнали цілого ряду адміністративних змін. У 1783-1786 роках, наприклад, міські поселення були класифіковані, розрізняючи їх на відповідні міста та містечка. З міст нижньосянських лише Лежайськ захистив свій «міський» статут. Натомість Розвадув і Радомисль були віднесені до «містечок», як місцеві торгові площі.
Але змін було більше. Особливо тих, що стосувалися адміністративного поділу. Після першого поділу Галичини воєвудства були ліквідовані, а в 1774 році Галичина була поділена на невеликі одиниці у вигляді повітів та округів. Район Розвадова було віднесено до Сандомєрського округу та Жешовського повіту. У 1777 році округи були скасовані і замінені дільницями. Місцевість нижнього Сяну опинилася в Лежайській дільниці. Вже через 5 років, в 1782 році, дільниці були ліквідовані і введені нові межі повітів. Землі колишньої Лежайської дільниці, включаючи Розвадув і околиці, були віднесені до Жешовського повіту.
Своєрідним «прабатьком» повіту Стальововольського був створений у середині ХІХ століття Розвадовский повіт. Він був створений в результаті чергової адміністративної реформи, проведеної австрійською владою. Вона ліквідувала вже згадані округи, а створила власне повіти. У колишньому Жешувському окрузі в 1857 році виділено 11 повітів, з яких 4 на межиріччі Вісли та Сяну, а саме: в Тарнобжеґу, Ніску, Уланові та Розвадові. Одночасно, разом із повітовою, у Розвадові була створена окружна слідча та судова інстанція, якій підпорядковувалися повітові суди в Ніску, Тарнобжеґу та Уланові.
Площа Розвадовського повіту становила 8,4 квадратних миль. У 1861 році до нього входило 32 ґміни: Антонюв, Брандвіца, Хажевіце, Хваловіце, Домброва Жечицька, Домброва Вжавска, Ґожице, Ґрембув, Ямніца, Ястковіце, Котова Воля, Майдан Збидньовский, Мотиче Подуховне, Мотиче Шляхецкє, Ожехув,Острувек, Пільхув, Пньюв, Радомисль, Розвадув, Жечица Длуґа, Жечица Окронґла, Садовьє, Сковєжин, Сокольнікі, Турбія, Воля Ржечицка, Вітковіце, Залесьє, Залєшани, Збиднюв, Жабно і Вжави. Через п’ять років кількість ґмін на цій території зросла до 37 із загальною кількістю 25 276 жителів.

Однак повіт Розвадовський, як адміністративна одиниця, не функціонував надто довго. Був зліквідований у 1867 році під час акції з’єднання роздробленої адміністративної системи. Рішенням австрійської влади Розвадовский повіт було об’єднано з Тарнобжеським, визначаючи центром новий, більший район – Тарнобжеґ. Встановлений таким чином адміністративний поділ зберігся тут до кінця періоду розподілу.
Те, що назавжди змінило вигляд описаної території, мало відбутися вже в період відродженої та вільної Польщі. У 1937 році в рамах створення Центрального Округу Промислового почалося будівництво Південних закладів, а разом із ними і першого великого міського центру на терені теперішнього повіту – Стальової Волі. Рішення польського уряду розгорнути тут масштабну промисловість призвело до того, що вся околиця почала кипіти життям. Це не тільки полегшило проблему безробіття, але й відтягнуло багатьох селян від праці на землі та дрібних ремесел, що не приносили прибутку. Тепер майже кожен міг знайти добре оплачувану роботу при будівництві заводів та міста.

Стальова Воля, на час свого створення, адміністративно входила до повіту Ніжанського та Львівського воєвудства. Місто дуже швидко розвивалося і набувало значення, також із адміністративно-територіальної точки зору. У січні 1939 року в Стальовій Волі навіть почав діяти відділ Староства Ніжанського. На жаль, подальший розвиток цього центру було перекреслено нападом Німеччини на Польщу. Пожежа війни охопила всю країну і зібрала криваві жнива також на теренах сьогоднішнього повіту Стальововольського.

Як і в інших регіонах Польщі, під час Другої світової війни, в місцевих лісах діяло багато партизанських загонів: AK, NSZ і GL-AL. Доходило тут і до сутичок із окупантами. На жаль, гітлерівці часто мстилися місцевому населенню, влаштовуючи облави та вбиваючи, чи відправляючи людей у ​​табори, а то й влаштовуючи пацифікацію цілим селам. Найбільша і найжорстокіша акція такого роду відбулася 2 лютого 1944 року. Гітлерівці оточили села Лонжек Закліковскій і Лонжек Хваловіцкій, що розташовані в Стальововольському повіті, а також Борув, Вульку Шчецку і Шчецин (сьогодні повіт Красніцкій), а потім здійснили масове вбивство їхніх жителів. Ті нечисленні, кому вдалося втекти, розповідають, що людей або розстрілювали перед їхніми будинками, або спалювали живцем у будівлях. У цих кількох «спацифікованих» селах лише за два дні загинуло понад 1300 людей.

Під час Другої світової війни на теренах нинішнього повіту відбувалося багато подібних, трагічних подій. У 1940 році гітлерівці провели серію арештів у Стальовій Волі, у 1942 році пацифікували села Кохани, Голішовєц і Лисакув, у 1943 році Майдан Збидньовській, Заклікув (451 чоловіка вивезли), Ястковіце (158 чоловіків вивезено на примусові роботи) та Радомисль (до таборів потрапило 80 мешканців містечка). Жорстока доля спіткала єврейське населення цього регіону, яке проживало переважно в Розвадові, Радомислі та Заклікові. Сотні євреїв було вбито на місці, а тисячі вивезено до таборів праці та смерті. У 1942 році близько 2000 євреїв було вивезено із Заклікова до табору смерті в Белжцу. Сьогодні в містечку є дві братські єврейські могили.

Окрім загибелі людей, окупація принесла цьому регіону й величезні матеріальні втрати. Під час пацифікації було спалено і знищено багато будівель, часто із димом відлітали цілі села. Іноді їхні мешканці також були повністю переселені, як це сталося, наприклад, у 1941 році на території сучасної ґміни Боянув. Саме тоді, щоб побудувати великий випробувальний полігон для ракет V1 і V2 на розвилках річок Вісла, Віслока і Сян, гітлерівці провели велику акцію із виселення, яка включала, зокрема, Боянув, Пшишув, Стани, Ляскі, Ґвоздзєц, Корабіну та Цісув Ляс. Деякі будівлі, що залишилися, згоріли, а інші були знесені. У результаті, коли після закінчення війни люди поверталися із довгих поневірянь, села нагадували пустки, які доводилося відбудовувати практично з нуля.

Після закінчення Другої світової війни, Львів вже не належав до нових кордонів Польщі, воєвудство Львівське було ліквідовано, а Стальова Воля та більшість інших міст, із території сучасного Стальововольського повіту, включено до воєвудства Жешовського, яке було утворено в 1944 році. Тільки резиденція повіту, як і перед початком війни, була в Ніску. Слід відмітити, що до нього не входив Заклікув та його околиці, які після закінчення війни адміністративно належали до Красніцького повіту та воєвудства Любельського.
Вже на початку 1950-х Стальова Воля була містом, значно більшим за Ніско і мала вдвічі більше мешканців. Але все ще перебувала під Ніжанським адміністративним управлінням. Державна влада, бажаючи підтвердити домінування нового міста, як найважливішого центру в регіоні, вирішила виключити Стальову Волю із Ніжанського повіту та створити міський повіт Стальова Воля. Це сталося у 1953 році за розпорядженням, підписаним Болеславом Берутом.

Ще більший розвиток чекав на Стальову Волю через 20 років. Сталося це за рахунок сусіднього Ніска, де у 1973 році рішенням тодішньої влади було ліквідовано повітовий центр і перенесено його власне до Стальової Волі. Так тодішній Ніжанський повіт змінив назву на Стальововольский. Ніско було дуже розчароване таким рішенням, але влада залишилася непохитною – вона хотіла створити потужну міську аґломерацію, яка б складалася зі Стальової Волі, Ніска та Розвадова. Останній раніше належав до Тарнобжезького повіту, але згідно з тим же розпорядженням 1973 року був включений до Стальової Волі. На превелике обурення мешканців Розвадова та Ніска, ці два міста, незважаючи на свої традиції та довгу історію, мали стати лише своєрідними «приставками» для значно більшої від них Стальової Волі, яка динамічно розвивалася.

Повіт Стальововольский народився саме в грудні 1973 року. Саме тоді відбулися вибори до Національної міської та повітової ради. Всього було обрано 89 депутатів, із них 41 від Стальової Волі, а решта 48 з-поза неї, тобто від так званого тере́ну. Інавгураційна сесія Ради відбулася 17 грудня. Її головою було обрано Владислава Бобка, а його заступниками вихідців із Ніска Станіслава Пуця і Генрика Райнера та Міхала Самека зі Стальової Волі.

Після перенесення повітового керівного органу до Стальової Волі, в Ніску залишилося лише два повітових агенства: фінансовий та сільськогосподарський відділи. Усі інші відділи знаходились у Стальовій Волі. Площа новоствореного повіту Стальововольського становила 1004 км², де проживало 100,2 тис. осіб, з них більше половини – майже 55 тис.- у містах. До складу повіту, окрім Стальової Волі та Ніска, входили також ґміни: Руднік, Уланув, Яроцін, Боянув, Єжове, Камєнь та Пишніца.

Однак у такому вигляді повіт Стальововольский проіснував недовго. Як адміністративна одиниця він функціонував лише 17 місяців. Зник у червні 1975 року, після запровадження в Польщі дворівневого адміністративного поділу країни. Тоді, за рішенням центральної влади, ґміни збережено, але повіти ліквідовано і створено 49 малих воєвудств. Хоча Стальова Воля й була одним із найсильніших міських і промислових центрів регіону, вона не стала воєвудським містом. Щоправда, зусилля в цьому напрямку були докладені, але безрезультативно. Зрештою, згідно із постановою Ради міністрів від 30 травня 1975 року, Стальова Воля увійшла до складу Тарнобжезького воєвудства.

Своїм створенням ґміна Стальова Воля завдячує віце-прем’єр-міністру та міністру фінансів – Еуґеніушу Квятковскєму, який був ініціатором будівництва Центрального Промислового Району, в межах якого у 1937 році розпочалося будівництво Південних заводів, а поруч із ними повстала житлова дільниця, якою спочатку була Стальова Воля. Назва міста походить від слів тодішнього міністра військових справ генерала Тадеуша Каспшицкєго, який сказав про план будівництва Центрального Промислового Району, що «це сталева воля польського народу прорватися в сучасність». Місто розташувалося біля села Плаво, між містами Ніско та Розвадув. Згодом Стальова Воля поглинула Розвадув, за короткий час свого існування швидко перетворившись із прифабричного житлового масиву в одне із найбільших і швидкозростаючих міст регіону. Значною мірою – завдяки діючому тут залізообробному заводу Стальова Воля, а згодом – іншим промисловим підприємствам, більшість із яких відкрилися в Тарнобжежській Спеціальній Економічній Зоні.

Сьогодні Стальова Воля є сучасним містом, яке налічує понад 60 тис. мешканців, з чудово розвиненою комунікаційною інфраструктурою та освітньою базою. До послуг жителів вражаючі спортивно-рекреаційні об’єкти, серед яких навчальний, водний та мотузковий парки, а також галявини із біговими доріжками. У місті також процвітає культурне життя – завдяки відомим і часто нетрадиційним заходам, які організовує Стальововольський Міський Будинок Культури, та дуже успішним виставкам і проектам, які проводить Регіональний музей. Слід відмітити, що він вважається одним із найкращих музеїв країни, що підтверджують численні нагороди, які він отримав.

Варто побачити:

– Монастирський комплекс отців капуцинів у Розвадові -збудований у середині XVIII ст. комплекс, що складається із костелу та житлової частини. Святиня побудована в стилі тосканського бароко. Під монастирем є підземні крипти, які відкриті для відвідувачів.

– Костел Святого Флоріана – дерев’яний храм, побудований в 1802 році в місцевості Стани. Завдяки старанням ксьондза Юзефа Скочиньськєґо у 1943 році костел був перенесений до Стальової Волі, що врятувало його від знищення, водночас забезпечивши першим мешканцям Стальової Волі місце для поклоніння.

– Замок Любомирських у Розвадові – збудований у 1782-1786 роках у стилі неокласицизму. Нині в ньому знаходиться Регіональний музей Стальової Волі.

– Колишня будівля головного управління залізообробного заводу Стальова Воля – найкрасивіший і найкраще збережений зразок архітектури ар-деко в місті. Побудований у 1937-38 роках, він є квінтесенцією архітектурного стилю міжвоєнного періоду, будучи водночас представницьким, сучасним і функціональним об’єктом. Нині тут розташована міська рада Стальової Волі.

– Картинна галерея Альфонса Карпінського – розташована в історичній будівлі колишнього суду, зведеної в Розвадові в 1905 році. Нею керує Регіональний музей, який організовує інноваційну освітню діяльність у галузі образотворчого мистецтва.

Територія, на якій сьогодні розташована ґміна Боянув, у минулому була зайнята величезним лісом. Перші тутейші поселеня були мисливськими, а в найдавнішому із них – Пшишові у XIV столітті король Казимир Великий звелів збудувати мисливсько-оборонний замок. Протягом кількох століть зупинялися в ньому польські володарі під час полювання. На жаль, замок згорів у XVІІ столітті.

Боянув — найпівденніша ґміна Стальововольського повіту. У ній проживає 7,6 тис. жителів і складається вона із 13 сіл: Боянув, Боянув-за-Жеков, Бурдзе, Цісув-Ляс, Ґвоздзєц, Корабіна, Козли – Заленже, Колодзеє, Ляскі, Мазярня, Пшишув, Руда та Стани. Густі ліси та розташування ґміни в басейні річки Ленґ створюють чудові умови для піших та велосипедних прогулянок.

Варто побачити:

– Каплиця Коморовскіх – сакральна споруда на цвинтарі в місцевосці Стани, зведена в XIX столітті, як каплиця-усипальня знаної родини Коморовскіх, що володіла багатьма прилеглими територіями.

Історичні документи підтверджують виникнення села Ястковіце ще в XIV столітті, а сама Пишніца постала в XVI столітті, але археологічні розкопки доводять, що ці території були заселені людьми набагато раніше.

Пишніца — крайня східна ґміна Стальововольського повіту. Розташована в басейні ріки Сян та його притоки – річки Букова. У ній проживає 11,2 тис. мешканців і складається вона із 10 сіл: Банкув, Брандвіца, Хлопска Воля, Ястковіце, Клижув, Кжакі-Сломяна, Ольшовєц, Пишніца, Студзєнєц та Судоли. Завдяки своєму розташуванню в безпосередній близькості від Стальової Волі, в ґміні протягом багатьох років інтенсивно розвивається житлове будівництво. Водночас її місцевість характеризується чудовим лісовим ландшафтом, який урізноманітнений мальовничими комплексами ставків, боліт і торфовищ та долиною річки Букова, що протікає по вигинах. Завдяки цьому це прекрасне місце для відпочинку та оздоровлення, яке сповнене відмінними пішохідними та велосипедними маршрутами.

Варто побачити:

– Лісовий заповідник «Ястковіце» – розташований у північно-східній частині ґміни, який є частиною ландшафтного парку «Ляси Яновскє». Його створили для охорони залишків колишньої Сандомєрської пущі. У ньому ростуть вікові ялиці, буки, липи та черешчаті дуби. Ділянка ця є пралісом, в ньому можна зустріти багато видів охоронюваних рослин.

– Каплиця в Ольшовцу – дерев’яна каплиця першої половини XIX століття, схожа на однонавну церкву. У головному вівтарі –образ Матері Божої Сніжної.

Унікальним у масштабах країни, а популярним у ґміні Радомишль-над-Санем є звичай встановлювати в костелі перед Великоднем при символічному Гробі Господньому сторожу, яка відома як «турки». Походить цей звичай із часів походу короля Яна ІІІ Собескєґо з відомою віденською відсіччю, в якому брала участь група радомишлян. Після перемоги вони повернулися із трофеями, здобутими у турків, а, оскільки саме була Страсна п’ятниця, то одягнулися в турецькі костюми, увійшли в них до міста і стали, як вартові, в костелі біля Гробу Христового, в подяку за щасливе повернення. Відтоді в передвеликодьому часі така барвисто вбрана сторожа щороку стоїть в костелі.

Ґміна Радомишль-над-Санем розташована в північно-західній частині Стальововольського повіту. У ній проживає 7,3 тис. мешканців і складається вона із 16 сіл: Антонюв, Хваловіце, Домброва Жечицка, Домбрувка, Кемпа Жечицка, Лонжек Хваловскі, Мусікув, ​​Новіни, Ожехув, Пнюв, Радомисль-над-Санем, Жечица Длуґа, Жечица Окронґла, Вітковіце, Воля Жечицка та Жабно.

Мінливий ландшафт ґміни – від соснових лісів до мальовничих старих річок – сприяє розвитку пішохідного та велосипедного туризму. Варто обов’язково відвідати одне із останніх в Польщі природних місць зростання водяного горіха. Його ще називають водяний горіх „Kotewka” (якірець) від форми плоду з твердими наростами, які схожі на якір. З метою охорони цієї рідкісної рослини у 1956 році було створено природний заповідник «Пнюв». Він розташований у Пнюві, а його центром є озеро, в якому росте водяний горіх, що знаходиться під суворою охороною.

Варто побачити:

– Пагорб ” Zjawienie” – знаходиться в Радомислю, неподалік долини ріки Сян. На його вершині, в оточенні старих гробниць та історичних стацій Хресної Дороги XIX-го століття, є невеличкий костел, у якому спочатку містилася ікона Матері Божої Скорботної. На пагорбі є парафіяльний цвинтар.

– Санктуарій Матері Божої Скорботної та Потіхи в Радомислю-над-Санем – тут є дві чудотворні і відомі своїми ласками ікони – Матері Божої Скорботної та Матері Божої Потіхи, до яких організовуються паломництва із цілого регіону. Тут вже понад 450 років культивується Марійна набожність. Раніше ці ікони знаходилися в двох інших, менших святинях.

Ґміна Заклікув

Засновником містечка Заклікув, від якого воно отримало свою назву, а сьогодні її носить і вся ґміна, був Станіслав Закліка гербу Топур. Згідно із історичними джерелами, привілей на заснування міста йому надав король Зиґмунт Ауґуст у 1565 році. Але ще старшими за сьогоднішній центр ґміни є сусідні села Ліпа та Здзєховіце.

Заклікув — найпівнічніша ґміна Стальововольського повіту. Його північний кордон також є кордоном двох воєвудств: Підкарпатського та Любельського. Зараз у ґміні проживає 8,5 тис. мешканців і складається вона із 16 сіл: Антонювка, Баракі Старе, Баракі Нове, Домброва, Ґєльня, Ґолішовєц, Ірена, Юзефув, Каркувка, Ліпа, Лонжек Закліковскі, Лисакув, Лисакув Колонія, Заклікув, Здзеховіце Пєрвше та Здзеховіце Друґє.

Це територія виняткової туристичної цінності, завдяки її розташуванню на стику двох географічних регіонів – Любельської височини та Сандомєрської улоговини. Понад 60% території вкрито лісами, а ще однією її особливістю є великі комплекси племінних ставків, завдяки яким ґміна вважається «краєм коропів». Тут майже скрізь зелень дерев змішується із блакиттю води і найкращим прикладом цього є Заклікувське водосховище, яке десятиліттями приваблює любителів відпочинку біля води.

Варто побачити:

– Костел Пресвятої Трійці – побудований у стилі бароко в першій половині XVII століття. Молодший за інший храм у Заклікові – костел св. Анни, але також чудово відреставрований, він служить головним місцем поклоніння в містечку. Поряд із костелом знаходиться історична дзвіниця XVIII століття.

– Дамба на річці Санна – потужна споруда, яка перегороджує воду річки, що протікає через Заклікув. Побудована для забезпечення водою сусідньої гідроелектростанції, але в той же час дозволяє мігрувати рибі, і що цікаво – тут також вище за течією

Ґміна Залешани

Виникнення деяких сіл у цій ґміні сягає давніх часів племінної держави віслян. Історичні джерела свідчать, що ще в ХІІІ столітті в Залєшанах існувала парафія Святого Єпископа Миколая. Іншою цікавою історичною ниткою, що пов’язана із ґміною, був похід повстанського загону, організованого тут у 1833 році полковником Юзефом Залівським до королівства Конгресового. Солдатська традиція тепер культивується в Майдані Збидньовськім, де функціонує Національна гвардія імені Тадеуша Костюшко, поміж іншим, у Великодньому часі, несучи варту при символічному Гробі Христовому у костелі в Залєшанах.

Ґміна Залешани розташована в західній частині Стальововольського повіту, в долинах річок Сян та Ленґ. Має сприятливі умови для сільського господарства, а розвитку підприємництва сприяє важливий шлях сполучення, що перетинає ґміну – державна дорога № 77, що сполучає Стальову Волю із Сандомєжем. Близькість Стальової Волі сприяє розвитку житлового будівництва. На території ґміни – в місцевосці Турбя, знаходиться єдиний у повіті аеропорт, який є базою аероклубу «Стальова Воля» та місцем проведення багатьох заходів просто неба.

Зараз у ґміні проживає 11 тис. жителів і складається вона із 13 сіл: Агатувка, Дзєрдзювка,Кемпє Залешанскє, Котова Воля, Майдан Збидньовські, Мотиче Шляхецкє, Обойна, Пілхув, Сковєжин, Турбя, Вулька Туребска, Залєшани, Збиднюв.

Варто побачити:

– Костел Святого Миколая в Залєшанах – величний храм, збудований на початку XX століття в неоготичному стилі, із височенною 50-метровою вежею.

Ночівля та проживання в повіті Стальововольському

Szkolne Schronisko Młodzieżowe
Zespół Placówek Szkolno-Wychowawczych
ul. Orzeszkowej 2
37 – 450 Stalowa Wola
tel. 15 816 00 30

Hotel Stal
ul. Komisji Edukacji Narodowej 4
37 – 450 Stalowa Wola
tel. 15 842 19 91, 699 671 742

Hotel Hutnik
ul. ks. Prymasa Wyszyńskiego 12
37 – 450 Stalowa Wola
tel. 15 842 02 09, 15 843 23 10

Zajazd Sezam
ul. Komisji Edukacji Narodowej 51
37 – 450 Stalowa Wola
tel. 15 642 21 06, 5 642 21 04

Hotel Metalowiec
ul. 1 Sierpnia 12
37 – 450 Stalowa Wola
tel. 15 844 73 96

Dwór Olimp
ul. Kusocińskiego 1G
37 – 450 Stalowa Wola
tel. 506 666 606, 516 469 015

Zajazd nad Łęgiem
ul. Łęgowa 46
37 – 433 Bojanów Ruda
tel. 15 870 93 47, 500 195 218

Dwór Polski Krucze Gniazdo
ul. Staw 3, Przyszów
37 – 433 Bojanów
tel. 15 814 27 05, 605 426 508

Ośrodek Rehabilitacyjno-Adaptacyjny
Caritas Diecezji Sandomierskiej
ul. Tarnobrzeska 27
37 – 433 Bojanów
tel. 691 777 775, 15 870 86 65

Dom Weselny Karolina
ul. Legionów 1
37 – 455 Radomyśl nad Sanem
tel. 15 845 45 45, 608 352 732

Dwór Galicja
Rzeczyca Długa 222
37 – 455 Brandwica
tel: 511 390 985

FHU Spichlerz
37 – 416 Obojna 221
tel. 696 122 112, 692 423 453

Gospodarstwo Agroturystyczne Madejówka
ul. Królowej Jadwigi 45
37 – 450 Pilchów
tel. 696 122 112

Басейни, водойми

Park wodny Nasze Piaski
ul. Akacjowa
37 – 403 Pysznica

Rybakówka
ul. Błońska
37 – 403 Kłyżów

Zalew w Zaklikowie
ul. Nadbrzeżna
37 – 470 Zaklików

Сплави на каяках

Damian Zakrzewski
37 – 433 Gwoździec 152
tel. 728 383 622

Zajazd nad Łęgiem
ul. Łęgowa 46
37 – 433 Bojanów Ruda
tel. 15 870 93 47, 500 195 218

Bagienne Bractwo Obserwatorów Terenowych
ul. Sukiennicza 13
23 – 300 Janów Lubelski
tel. 502 316 616

Про герб

Герб Стальововольського повіту розроблено Геральдико-Вексилологічним Інститутом, який має понад 140 розроблених гербів ґмін та повітів. Геральдичний опис герба Стальововольського повіту, розроблений ГВІ, має такий вигляд: у блакитному полі золота сосна між шістьма зірками, які викладені в порядку 1-2-2-1 і зубчастим півколом.
Зірки пов’язані із колишнім гербом Сандомєрського воєвудства, їх кількість – 6 – відповідно до кількості ґмін у повіті Стальововольському, мотив зубчастого колеса зв’язаний зі Стальовою Волею та Центральним Районом Промисловим. Розташована в центрі сосна пов’язана із історією регіону та старовинною Сандомєрською пущею, а також великою лісистістю території, яка збереглася і до нашого часу.

Кольори CMYK герба Сталововольського повіту

Завантажити герб повіту Стальововольського (вертикальна версія)

Завантажити герб повіту Стальововольського (горизонтальна версія)